Рекомендації психолога батькам
майбутніх першокласників
Скоро у вашій родині трапиться важлива подія - перший раз у перший клас ви відправляєте свою дитину. А поки попереду кілька чудових місяців, які ви можете провести з користю: підготувати дитину до школи. А що значить - готовність до школи?
Шкільна готовність - це комплексне явище, що включає в себе інтелектуальну, психологічну та соціальну готовність.
Інтелектуальна готовність дитини до школи полягає в певному кругозір, запасі конкретних знань, в розумінні основних закономірностей (що передбачає певний рівень розвитку психічних процесів: пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Для розвитку цих процесів необхідні щоденні ігрові вправи.
Дитина повинна:
1. Знати про свою сім'ю, побут.
2. Мати запас відомостей про навколишній світ, вміти ними користуватися.
3. Вміти висловлювати власні судження, робити висновки.
Психологічна готовність дитини до школи включає в себе особистісну і вольову готовність.
1. Особистісна готовність дитини до школи полягає у формуванні у нього готовності до прийняття нової соціальної позиції школяра - положення школяра. Позиція школяра зобов'язує зайняти інше, в порівнянні з дошкільням, положення в суспільстві, з новими для нього правилами. Ця особистісна готовність виражається в певному відношенні дитини до школи, до вчителя і навчальної діяльності, до однолітків, рідним і близьким, до самого себе.
Ставлення до школи. Виконувати правила шкільного режиму, своєчасно приходити на заняття, виконувати навчальні завдання в школі і вдома.
Ставлення до вчителя і навчальної діяльності. Правильно сприймати ситуації уроку, правильно сприймати істинний сенс дій учителя, його професійну роль.
Ставлення до рідних і близьких. Маючи особистий простір в сім'ї, дитина повинна відчувати шанобливе ставлення рідних до його нової ролі учня. Рідні повинні ставитися до майбутнього школяра, його вченню, як до важливої змістовної діяльності, набагато більш значущою, ніж гра дошкільника. Вчення для дитини стає основним видом його діяльності.
Відношення до самого себе, до своїх здібностей, до своєї діяльності, її результатами. Мати адекватну самооцінку. Висока самооцінка може викликати неправильну реакцію на зауваження вчителя. В результаті може виявитися, що «школа погана», «вчитель злий» і т.д.
2. Вольова готовність полягає в здатності дитини напружено трудитися, роблячи те, що від нього вимагає вчитель, режим шкільного життя. Дитина повинна вміти керувати своєю поведінкою, розумовою діяльністю.
Наявність вольових якостей у дитини допоможе йому тривалий час виконувати завдання, не відволікаючись на уроці, доводити справу до кінця. Спочатку дорослі за допомогою слова регулюють поведінку дитини, потім, засвоюючи практично зміст вимог дорослих, він поступово починає за допомогою власної мови регулювати свою поведінку, роблячи тим самим істотний крок вперед по шляху вольового розвитку. Після оволодіння мовою слово стає для дітей не тільки засобом спілкування, а й засобом організації поведінки.
Одним з центральних питань волі є питання про мотиваційну обумовленість тих конкретних вольових дій і вчинків, на які людина здатна в різні періоди свого життя.
Соціальна готовність передбачає потребу в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати інструкції вчителя, а також навички комунікативної ініціативи і самопрезентації. Сюди можна віднести і такі особистісні якості, як уміння долати труднощі і ставитися до помилок як до певного результату своєї праці, вміння засвоювати інформацію в ситуації групового навчання і змінювати соціальні ролі в колективі класу. Дуже важлива роль батьків, від яких дитина буде чекати розуміння, прийняття і допомоги.
Дитину вважають неготовою до школи, якщо він:
• налаштований виключно на гру;
• недостатньо самостійна;
• надмірно збудлива, імпульсивний, некерований;
• не вміє зосередитися на завданні, зрозуміти словесну інструкцію;
• мало знає про навколишній світ, не може порівняти предмети, не може назвати узагальнююче слово для групи знайомих предметів та ін .;
• має серйозні порушення мовного розвитку;
• не вміє і не хоче спілкуватися з однолітками;
• не хоче контактувати з дорослими або, навпаки, занадто розв'язна.
Поради для батьків майбутніх першокласників:
• Важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми - і дорослими і дітьми. Давайте дитині можливість попрактикуватися у встановленні нових контактів. Це може відбуватися в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині.
• Деякі діти губляться, не маючи навички «виживання в натовпі» (зайдіть в будь-яку школу на перерві). В якості тренування час від часу можна взяти сина чи дочку на велике розважальний захід, відвідати з ним вокзал або аеропорт, проїхатися в громадському транспорті.
• Не секрет, що не завжди оточують доброзичливі і повні розуміння. Учіть дитину не губитися, коли тебе критикують або - дитячий варіант - дражнять. Готуйте його до того, що в школі він може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто будинки важливо мати досвід і похвали і осуду.
• Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особистості в цілому, а конкретного вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не дуже високу оцінку вчителя дитина не образиться, а постарається щось змінити.
• Важливо для дитини вміти висловлювати свої потреби словами. Будинки навколишні розуміють його з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від учителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, по можливості організуйте такі ситуації, коли йому потрібно попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитини.
• У школі малюк нерідко потраплятиме в ситуації порівняння з однолітками. Значить, варто ще до школи поспостерігати за ним в іграх, що включають змагальний момент, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі і тому подібні ситуації?
• Намагайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагав постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроці вчитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок у роботі - хваліть за готовий результат.
• Привчайте малюка спокійно сидіти і працювати протягом певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для возбудимого, рухомого дитини. Поступово він звикне до того, що верещати і носитися можна в певний, «гучне» час. Тоді буде здатний і в школі дочекатися зміни.
• Давайте дитині частіше альбом для малювання, пластилін. Нехай творить, тренуючи тим самим дрібні м'язи кисті і покращуючи координацію рухів пальців. З цією ж метою можна навчити дитину вишивання, в'язанням гачком.
• З перших днів ваш першокласник буде почувати себе впевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчити правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита чи книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відраховувати потрібну кількість клітинок і т. Д.
• Якщо майбутній учень буде час від часу вчити вірші напам'ять, його пам'ять, стане набагато краще. Просіть дитини розповідати вірші родичам, знайомим, сусідам. Тим самим ви допоможете сформувати у дитини навик виступати перед аудиторією, який потім йому дуже стане в нагоді на уроці.
І пам'ятайте: ваша головний обов'язок - вірити, що у сина або дочки все складеться добре!